На Івана Купала я з моїми давнішніми подругами Христею та Русланою вирішили провести вечір біля Гуляй озера, що було в декількох кілометрах від нашого міста,тут ми вже відсвяткували не одне свято. Це місце завжди мало свою особливу магію, особливо в такі вечори як цей,сонце по троху заходило за обрій а ліс поблизу віддавав приємними лісними запахами, квітів, трави та всього іншого різноманіття. Ми запускали вінки на воду, сподіваючись, що вони принесуть нам щастя та звісно кохання, як же без цього. Після цього ми стрибали через вогонь,та просто раділи життю, у ці важкі часи.Коли ми вже втомилися від гулянь, вирішили сісти на березі озера і повечеряти. Раптом до нас підійшов милий хлопчина років сімнадцяти може трішки старше або молодше не впевнена. Він привітався та запитав: "Гей, дівчата, а чий це вінок?я просто ось прогулювався біля озера і на он тому березі що біля Більчиного гаю,знайшов ось цей вінок який ледь не мені в руки приплив" і представився Олексієм. Він був дуже привітним та милим і швидко знайшов спільну мову з нами,вінок був Русланиним до речі.Ми дурепи забули взяти води з собою й коли запитали чи не має в нього чогось випити Олексій пригостив нас холодним лимонним чаєм з термосу з якимось дивним присмаком, і ми, не підозрюючи нічого поганого, випили його, ледь що не до дна.
Через декілька хвилин я відчула, як мене охоплює непереборне відчуття сонливості, і незабаром втратила свідомість. Коли я прокинулася, зрозуміла, що ми знаходимося в якомусь будинку,на околицях села,я це зрозуміла по тому що відразу за вікном уже починався ліс і в далені не було видно інших будинків і ще була зв'язана по рукам та ногам дуже міцно ногою можна було хоч якось ворушити а ось руки ніби оніміли. Я побачила, що Христя та Руслана також тільки що прокинулися і виглядали м'яко кажучи наляканими. Олексій стояв перед нами, але виглядав зовсім інакше. Його обличчя було спотворене, шкіра мала блідний відтінок,вся в рубцях та порізах,а очі були чорними з маленькими білими крапочками по середині,руки були покриті товстим шаром чорного волосся,на нігтях були пазурі, волосся на голові розкуйовджене. Він почав насміхатися над нами, які ж ми дурепи що повелися на таку легку оману, адже йому навіть не довелося сильно входити в образ щоб нас напоїти його прекрасним в лапках чаєм,й в усіх подробицях описував що зробить з кожною із нас,ні він не збирався нас ґвалтувати або ще щось подібне, він просто хотів нас зжерти, повільно простромити ножа кожній із нас в сердце, відірвати дурні голови й залешити їх на десерт,а потім переступити до трапези нашими тілами...
-А хто ти такий? осмілилася я запитати, вже надіячись отримати ножа в сердце щоб це все по скоріше закінчилося.
-Хахаха, вперше вечеря запитує хто я, зазвичай просто не доживає до моменту коли можна запитати, адже я зжираю її швидше, але ось з вами повременив,і тому роскажу хто я, маленька пізнавальна хвилинка перед смертю, завжди користа як то кажуть.
І знову почав мерзено хихотати.
Коли він казав ці слова в нього з вуст не падала його усмішка, мерзенного,страшного та відверто лякаючого хлопця,хоча скоріше істоти з найнижчих рівнів пекла, зуби в нього до речі також були не дуже звичайними,всі різної форми та розміру в два ряди з яких зтікала якась чорна рідина.
-Мене звуть Нукалара,у вас більш відомий як блудник, древній та ненаситний,той ким лякали ваші предки дітей щоб ті краще спали.Той хто заводить людей в глибокі ліси де ті губляться на віки вічні.
Як зараз пом'ятаю,як мама якогось чи то Сергійка чи то Іванка розповідала своєму синові якраз в ніч на Івана Купала кілька століть тому "Якщо не будеш спатки,то прийде блудник і забере тебе на віки в ліс" хлопчик маму не послухав і я його забрав.
Знову усміхнувся він у всі 64 своїх ікла
-Але не тільки його,а й все його село,тоді я пірував як ніколи раніше і пізніше, досі пом'ятаю ті налякані пики хахаха.Вас чекає така ж доля як і їх ви станете моєю вечерею на найближчий рік,бо це мерзенне закляття яке наклала на мене відьма не дозволяє мені полювати коли я забажаю а лише в ніч на Івана Купала, але тоді ми всі виходимо на полювання,вся нечисть від мала до велика прокидається в цю прекрасну ніч.
Мене охопив невідомий до цього страх. Христя ж , мабуть не витримавши страху, випадково копнула його в ногу своїм черевиком.Блудник схопив її та з цілою гаммою емоцій на обличчі переломив їй ногу в районі стопи. Вона дико закричала і втратила свідомість від болю, потім додатково він вдарив її вже своєю ногою в голову,з такою силою що я помітила що з її потилиці пішла кров.
"Ось так краще буде, а то не люблю я цього жіночого шуму в своєму домі" — сказав він.
Пройшло більше десяти хвилин, як ми почули сильний стукіт чи то скоріше гуркіт у двері. Людина за дверима представилася сусідом з вулиці Грушевського та попросила позичити солі, бо в них закінчилася а в найближчих сусідів не було.Трохи побурмотівши собі під ніс те що він насадить цього сусіда на березу та відправить в сусідню область, блудник змінив образ назад на звичайного хлопця і підійшов до дверей, сусід попросив зайти але блудник відмовився. Він сам вийшов на двір, і ми почули декілька сильних ударів. Спочатку ми подумали, що він вже вбиває сусіда і хоче зробити з ним те що обіцяв прямо зараз, але раптом ці сумніви розвіялися, коли сам блудник влетів у кімнату разом з вхідними дверима його дверима, й своїм тілом збив копію картини Мони Лізи яка в нього тут висіла на стіні.Прямо за ним у будинок зайшов молодий хлопець в кепці які ховали його очі,але їх всерівно було видно, через те що вони буквально ледь не палали якимось пекельно червоним вогнем,це було дуже помітно у майже мраку який освітлював лише повний місяць. З допомогою, мабуть, телекінезу він підняв тіло Нукулара. Його очі змінили колір на зелений, але істота прокинулася та спробував накинутися на хлопця, але той одним рухом руки відправив його в політ в стіну, біля якої були прив'язані й сиділи ми, а потім в іншу та декілька разів бив його спочатку об стелю, а потім об підлогу,та з такою силою бив що обличчя його і так не з приємних взагалі в кашу червону перетворилося а декілька зубів випало.
Й потім з насмішкою в нього запитав
-Може ще хочеш покататися на моїх американських гірках? тільки скажи в мить організую.
Тіло істоти у відклютчці нічого не відповіло
--Хлопець підняв тілона метри два в повітря тоді він знову прокинувся й пробував опиратися і не дивився на хлопця а вірніше на його очі, але той кілька разів звернув йому шию в різні боки і тримав іншою своєю рукою обличчя так, щоб те дивилося йому прямісінько в очі.Нукулара почав змінювати свій вид на, мабуть, свою первинну форму,схожої на мавпу істоти з густою буро-чорною шерстю маленьким носом,хвостом та маленькими ріжками на місті вух,сам він став меншим в рази півтори й з кремезного хлопця мабуть під два метри ростом він перетворився на карлика менше півтори метра. Його очі засвітилися якимось блакитно-білим сяйвом, і з вже бездиханного тіла якщо воно взагалі дихало,вийшов клубінь біло-сірого диму в полетів у вікно. Хлопець поклав тіло на землю його очі стали нормальними,він увімкнув нормальне світло в кімнаті,й представився перед нами.
"Оуу вввіітаю пані,не помітив вас тут відразу,з ходячою проблемою розбирався як ви бачите,мене звуть Євгеній я пекельний гончий.
-Привіт, мене Вікторією Звуть
-Привітик Руслана вибач пожати руки не зможу,бо руки як ти бачиш зв'язані, можеш нас будьласка розв'язати,а то руки вже скоро оніміють
-А так звичайно,а що це з вашою третьою подругою?
-Ну він їй в прямому сенсі ногу відірвав,та сильно вдарив головою об стіну.Сказала Руслана
-Огооо
Хлопець в мить підійшов до Христини, присів на одне коліно і приклав руки до її зламаної ноги. Його очі знову запалали, а руки почали світитися. Коли світло перестало світитися, Євгена відкинуло в іншу частину кімнати. Він сильно прокашлявся і сказав:
"Ще не дуже вмію зцілювати людей, важко це мені дається кхе кхе ."
Хлопець знову підійшов до Христини
-Кажете головою вдарив,так?
Ліву руку він поставив за її голову й рука знову почала світитися, правою ж він клацнув пальцями біля її обличчя.
Христя ледь не миттєво прокинулася він її розв'язав.Й зі сльозами на очах вона обняла хлопця,що той аж впав від несподіванки на підлогу.
"Дякую велике" — сказала вона, хлопцю
-Немає за що пані,це ж моя робота по суті, можете встати з мене будьласка, важко дихати.
-А ой, вибачте,я це з радості, зараз
-Та нічого, розумію вас
Христина встала з хлопця,він підійшов та розв'язав нас,я нарешті відчула свої руки
Хлопчина,запитав чи не потрібно нам ще щось.Я відразу відповіла що не відмовилася б випити води та хоча б щось поїсти.Він допоміг нам встати й ми повільно та неспішно пішли до автівки хлопця,яка була в метрах 200 від цього проклятого дому.Коли ми прийшли хлопець всадив нас в машину,мене з Русланою на заднє сидіння,Христину на переднє пасажирське, трішки покопирсавшись в багажнику він дістав туристичний рюкзак,з якого дістав якийсь великий зелений пакет та два літри звичайної води.
-Ось тримайте пані,це сухий пайок наших Збройних сил, тут все поділено на сніданок,обід та вечерю,кожній буде по порції точно буде,а це безвогневий розпалювач,чи як це називається не пом'ятаю,кладете в цей пакет,пакет з їжею та елемент для нагріву та заливаєте водою по ось цю помітку,але не чіпайте голими руками а то обпечетеся,все зрозуміло?
Всі одноголосно розповіли що так
-Там в кожному наборі є столові прибори,серветка та все інше.
-Мені потрібно зараз буде ще з де з ким розібратися, через кілька годин повернуся.
Хлопець пішов у лісові хащі й крикнув "Мавко Мавко ти де" мабуть потрібно було ще вполювати й мавку,ми всі смачно поїли,пайок справді бук смачний,з лісу було чутно дикий жіночий крик, власниця якого явно не бажала зустрітися з нашим знайомим,ми трохи посиділи як тут я побачила що Христина читає якусь книжечку
-Христь а що це ти читаєш?
-Аа це,в багажнику лежала,схоже це щось типу якоїсь монстрології, тут описи різних демонів, монстрів і тому подібного, навіть нашого нового знайомого знайшла, ось дивися
Христина відкрилася 235 сторінку й показала пальцем на статтю про Пекельного Гончого
Пекельний Гончий (Infernal Hound)
Пекельний Гончий (Infernal Hound) — це людина, яка уклала контракт з одним із найвищих по ієрархії демонів пекла, Азраелем. Вони служать мечем пекла на землі, виконуючи завдання з ловлі біглих демонічних істот, які ховаються серед людей, та направляють душі на спокуту в пекельному вогні за гріхи, вчинені в мертвому тілі (тілі монстра).
Роль і Завдання
Пекельні Гончі мають кілька основних завдань:
1. Ловля біглих демонів та інших істот пекла: Вони вистежують і захоплюють демонічних істот, які втекли з пекла і ховаються на землі.
2. Спокута душ: Вони направляють душі грішників на спокуту в пекельному вогні.
3. Захист пекла: Вони захищають пекло від будь-яких загроз, які можуть виникнути на землі.
Відомі Пекельні Гончі
- Балазарій (Balazarius): Один із найвищих у рангу Гончих займає сьомий чин, відомий своєю жорстокістю та безжальністю, але є прихильнии до людей,нагороджує їх якщо вони допомагають йому.
- Арсто (Arsto): Інший високопоставлений Гончий займає шостий чин, відомий своєю мудрістю,став гончим ще за часів Античної Греції.
Особливості та Сили
Пекельні Гончі мають надлюдську силу і витривалість. Навіть у повністю виснаженому стані, Гончий здатний з легкістю пробити рукою стіну з бетонних блоків. Їхні очі палають пекельним вогнем під час битви, що видає їхню справжню природу. Молоді Гончі не завжди можуть повністю контролювати свої сили, що робить їх вразливими під час бою,гончий виснажується і його сили слабшають.
Ієрархія Пекельних Гончих
Існує дев'ять чинів у структурі Пекельних Гончих більшість із них знаходяться на 4 перших рангах:
1. Новачок (Novice)
2. Учень (Apprentice)
3. Мисливець (Hunter)
4. Вартовий (Guardian)
5. Лицар (Knight)
6. Командор (Commander)
7. Генерал (General)
8. Верховний Гончий (High Hound)
9. Архігончий (Archhound)
Взаємодія з Демонами
Більшість демонічних істот та монстрів слабші за Пекельних Гончих і легко ловляться ними. Лише демони середньої ланки здатні протистояти їм та перемогти в бою, тоді як нижчі демони можуть лише частково нашкодити. Вищі демони мають здатність відкликати контракт і перетворити Гончого назад на людину.
Навчання та Відновлення
На початку навчання кожен Гончий отримує особистий примірник книги монстрів та демонів. Молодим Гончим після битв потрібен час на відновлення, але попри це вони мають надлюдську силу завжди.
Пекельні Гончі — це невід'ємна частина пекельної ієрархії, яка забезпечує порядок і справедливість як у пеклі, так і на землі.
Віка -Огооо, ось це так персонаж наш знайомий,шкода мені ту мавку яку він завалить.
Христина-Чому її тобі шкода?вона ж мабуть десятки людей вбила,і дітей в тому числі, вони ж єдине що роблять це заманюють хлопців у хащі та там їх залоскочують до смерті
Віка-Серйозно? блін не знала,я взагалі про неї тільки з мультика Мавка Лісова пісня дізналася.
Христина-Ну тепер будеш знати,хехе
Коли Христина закінчила свою фразу зі сторони лісу почувся просто дикий крик,жіночий, ніби її розірвали на частини.Пройшло хвилин 15 може трішки більше, зі сторони лісу вийшов Євген, весь в крові
-Це ти так з мавкою бився?
-Ееее ну так
-А чого ти блін весь в крові? ту істоту ти ж буквально поглядом вбив і навіть не спітнів
-Ну розумієте пані Вікторія коли ви використовуєте всю так скажем силу на те щоб ледь не з того світу витягнути вашу подругу.
Хлопець показав пальцем на Христину
-То сили на те щоб на рівних боротися з Мавкою не дуже багато.Довелося так скажем в ручному режимі з неї душу витягати,а вона ще й була на диво придкою довелося в прямому сенсі сердце вирвати щоб її заспокоїти,багатсько вона з цих місць хлопців в ліс забрала,місцеві казали про десятки випадків.
-Ого
-Ага, хто до речі дозволяв,брати мою книгу?
-та та ми так подивитися хотіли
У хлопця змінився погляд а очі засвітилися,він підняв мене та Хрестину й зімкнувши кулак почав душити
-Нікому не можна чіпати цю книгу, хоч з цікавості хоч з дурості я за неї своєю душею та головою,і те що вона лежить в мене в бардачку не означає що всім кому не попадя можна її чіпати, зрозуміло доніс?
Євген відпустив нас, його очі знову стали нормальними
-А тепер пані я маю привести себе в порядок,тому всім спати
Хлопець зробив коло трьома пальцями та ми в мить заснули.Прокинувшись я помітила що вже наступив ранок, мабуть пройшло години дві, хлопець стояв перед авто та метушився під капотом, мабуть щось ремонтував, коли він закінчив я побачила його в всій його красі, хлопець був одягнутий у футболку піщаного кольору з надписом в районі сердця "Infernum semper auxilium" що перекладається з латини як "Пекло завжди допоможе"на лівій щоці у хлопця була родима пляма, волосся було чорного як ніч кольору,коли він сів в авто то я помітила тату на шиї та на правій руці на невідомій мені мові
-Гарні тату,а як надписи перекладаються?
-Хах дякую ще ніхто мої тату не хвалив,на руці надпис "На війні бувала й нечисть" а другий на шиї це "Ми Букіларії Балазарія"
-Ти військовий? Запитала Руслана
-Ні, доводилося по роботі бувати в зоні бойових дій з хлопцями з РДК на Запоріжжі був,там довелося кількох скажем так чортиків піймати і паралельно перебив багато вати,яка по посадкам сиділа,звідти й це тату на руці
Ого,зрозуміла
Так пройшла вся поїздка до дому,то ми запитували його то він нас,дорога до дому зайняла кілька годин.Коли підійшов час прощатися, Христина знову не стримала емоцій.
-Дякую за спасіння,пане Євген
-Та немає за що Руслано, можете звертатися до мене Женя.
-Дякую тобі хлопче,і знову повторюся не треба мені дякувати пані Вікторіє.
-Дуже дуже дякую Женя
Сказала Христина та знову обійняла хлопця,той аж трішки оторопів від такого але все ж не відштовхнув її,та обняв у відповідь, стояли вони хвилини три доки Євген не сказав
-Усе усе пані Хресто досить мене обіймати,я зрозумів шо ви мені дуже вдячна
-Добре
Христина посміхнулася та відійшла.
Хлопець пішов до авто та щось там шукав,коли знайшов запитав.
-Розумію дещо дурне питання,але,чій вінок,я просто коли шукав дім Нукалари, проходив біля озера і до мене підплив,думаю однієї з вас,бо інших дівчат на озері як я знаю не було.
-А ну дай подивитися
Сказала я,й взяла у хлопця вінок,він був схожий на мій але була одна маленька деталь я не вплітала у вінок намисто,це з нас трьох зробила лише вона,це була традиція в її родині.
-Христин,це схоже твій вінок,намисто впізнаєш?
-А ну дай,ха так мій вінок.
Христина трішки усміхнулася,хлопець ж напроти, трішки змінився в обличчі й сказав
-Гарно сплетений вінок у вас пані
-Дякую)
-Ви вінок знайшли він тепер ваш дівчина протянула вінок ледь не в руки Євгену
-Ой та ні Христе не треба,я як мінімум нечиста сила а це в якому сенсі освячений предмет,не треба мені його давати,а то ще що станеться
-Ну якщо так, то хоч намисто візьми тоді
-Ну якщо хочеш, добре візьму,хай буде.
Христина розплила вінок та витягнула намисто й віддала його хлопцю
-Дуже дякую, буду берегти його як зі
ницю ока хлопець щиро посміхнувся обняв Христину сів в авто та поїхав.
-Хтось з нас закохалася хаха сказала Руслана й ми пішли по домівках
