Мандрівки ... Це хобі для багатьох людей . Подорожі своєю та чужими країнами давно вже приносять задоволення туристам та прибуток різним фірмам . Але це не відноситься до так званого сталкінгу - подорожей по містах-привидах та різних екстремальних місцях . Але в цьому є свій шарм . Принаймні , так вважав Кайден та його друзі , які любили поїздити по містах-привидах , нерідко залишаючись там із ночівлею . І ось у цей раз його друг Стів прийшов до нього з пропозицією відвідати на вихідних покинуте місто в сусідньому окрузі майже на кордоні з Мексикою . Пропозиція була прийнята без найменших роздумів і в суботу вранці компанія хлопців та дівчат вирушила в сусідню область . Тільки в'їхали на територію округу вони вирішили скоротити шлях та поїхали не тою дорогою , яка була на гугл-мепс , а іншою , яка вже на жодній карті не відображалась .
- Артем а ти впевнений що ми туди їдемо ?
- Звісно . Тим більше ми їдемо з ночівлею , тож ми не поспішаємо нікуди . А от заправитись не завадить . - сказав хлопець , побачивши заправку . Зайшовши розрахуватись за паливо , він спитав чи правильно вони їдуть до покинутого міста Рейнвілль . Реакція заправника на запитання була дещо неочікуваною - із усміхненого та позитивного обличчя зникла посмішка а в очах з'явився неприхований страх .
- Я спитав щось не те ? - здивувався Кайден , а Стейсі його дівчина підійшла ближче .
- Вам я дивлюсь нічого не страшно ... - тихо мовив заправник .
- Тобто ?
- Звідти ще ніхто не повертався . Вірніше були ті хто там був , але повернувся . Але Вони нічого вже не розкажуть бо вони збожеволіли від побаченого там .
- І що ж вони там побачили ? - поцікавилась Стейсі .
- Не знаю , я туди не ходжу . У мене жінка і двоє дітей , мені годувати родину треба .
Кайден розрахувався і разом зі Стейсі повернувся в машину .
- Ну що , народ , по ходу в нас намічаються екстремальне барбекю . - з усмішкою від вуха до вуха сказав Кайден .
- А що там екстремального буде ? - спитав Алекс , його однокласник та сусід .
- Заправник нам розказував байки ніби з того міста куди ми їдемо ніхто не повертався , а якщо і повертались то вони божеволіли від побаченого .
- А що ж вони там бачили ?
- Хрін його знає , він не казав .
- Значить намічається веселуха . - після слів Алекса всі зареготали і поїхали далі .
- Слухайте народ , а може там і правда щось небезпечне є ? - озвався Метт з заднього сидіння .
- Наприклад ? - спитав Кайден .
- Ну не знаю , я в містику не дуже вірю але може там якісь відморозки засіли . Картель якийсь базу там облаштував і вбиває всіх хто має необережність зайти на його територію .
- До речі можливо . - додала Саманта . - Тим більше що кордон із Мексикою зовсім поруч , а ви ж знаєте що тамтешні пурітос-бандітос часто роблять підземні тунелі по яким вони шастають туди-сюди . Може вони побачили покинуте місто і подумали що це ідеальне місце для складу наркоти або лабораторії . А свідки самі знаєте - довго не живуть .
- Ну якщо так то нам є чим їх зустріти . - відповів Кайден , згадавши що на випадок зустрічі з хижаками їхня компанія завжди бере з собою дробовики та пістолети .
- А чого ж тоді божеволіли ті нечисельні кому вдавалось вирватись від цих виродків ? - спитала Стейсі .
- Ну можливо вони бачили як бойовики картелю жорстоко вбивають їхніх колег по нещастю . Ви ж мабуть чули що в Мексиці і смажать людей живцем і в кислоті розчиняють і чого там тільки не роблять . От і отримали психотравму .
- Народ , давайте не будемо про це . - втрутилась Белла . - Ми наближаємось , тож давайте налаштовуватись на позитив і на смачне барбекю .
Незабаром обабіч дороги показався вказівник про в'їзд у Рейнвілль . Місцина ця була дещо похмура , вся атмосфера якої була гнітючою а побиті вікна будинків та перекотиполе , яке ганялося вітром туди-сюди лише додавали їй почуття якоїсь безвиході . Але молодим людям це не було цікаво - вони вийшли з машин і почали ставити намети на розводити вогнище для барбекю . Поївши та випивши , молоді люди почали фоткати пейзажі цього похмурого місця та фоткатись самим . Але коли Алекс показав фотку на своєму смартфоні то всі побачили що на задньому фоні якусь постать у каптурі . Подивившись туди , туристи-сталкери нікого не побачили . Не зрозумівши що до чого , вони продовжили фотографуватись . Але неочікувано Саманта побачила що в їхній бік насувається торнадо .
- Фак ! Цього лише не вистачало ! - вигукнули всі . Хлопці веліли дівчатам сховатись у найближчій будівлі , а самі швидко сіли в автомобілі , бажаючи відігнати їх подалі від стихійного лиха . Припаркувавшись за рогом будинку , вони зайшли всередину , де їх уже чекали дівчата . Всі разом спустились у підвал . А торнадо вже наближався .
- Нічого страшного , пересидимо тут . Все одно ночувати збирались .
- Народ а ви впевнені що ночувати тут це гарна ідея ? - видала Стейсі .
-А в нас є вибір ?
- Може й нема , але мені тут якось моторошно вже . - дівчина присвітила ліхтариком зі смартфона на стіну підвалу . На стіні були моторошні малюнки якихось невідомих знаків , а також сліди від крові .
- Не дуже схоже на роботу мексиканських картельників ... - подумав вголос Кайден .
- Якісь індіанські символи . - сказав Метт . - Але я не впевнений .
- Тихо всі . - прошепотів Алекс . Усі моментально притихли і одразу стало зрозуміло чому - в будинку , де вони сиділи хтось був . І судячи по гарчанню , яке було чути це була явно не людина . Туристи сиділи як миші , вслухаючись у кожен звук . Вони згадали про зброю , але на їхній жаль вона залишилась у машинах , а машини стояли на поверхні . Лише коли істота покинула будівлю , вони наважились щось говорити .
- Що це було ?
- Та хрін його знає . Але мене більше інше цікавить - чому ми так добре її чули цю потвору ? На вулиці ж торнадо .
Трохи повагавшись , Кайден , Алекс і Метт пішли нагору , залишивши Стейсі , Саманту і Беллу в підвалі . Вийшовши нагору , хлопці здивувались - торнадо не було і близько , зате у вікна було видно що надворі стоїть туман , хай і не дуже густий . Гукнувши дівчат , вся компанія вирішила тікати подалі із цього дивного та страшного місця . Вийшовши з будинку , вони попрямували до автомобілів .Але біля машин вони побачили якусь незрозумілу істоту , високу але згорблену , очі якої світилися в тумані наче фари . Почувши кроки , страховидло стрімко побігло до них . Молоді люди стояли оторопівши , але вже за мить розбіглися в різні сторони . Монстр не зупинився і побіг у бік Метта , який хотів сховатись у подвір'ї сусіднього будинку . Озирнувшись і побачивши це , Кайден мерщій побіг назад до своєї машини , відкрив багажник і з дробовиком наголо побіг на допомогу Метту . Щойно огидна пика монстра повернулась у бік Кайдена як останній вистрілив зі свого моссберга прямо межи очі потворі . Від голови чудовиська не залишилось нічого і воно впало мертве .
- Дякую чувак ... - важко дихаючи сказав Метт . - Дякую ...
- Народ , вилазьте швидко всі ! Валимо звідси ! - крикнув Кайден . Благо його супутники не встигли забігти далеко , тому за пару хвилин зібрались усі . Роздавши всі зброю про всяк випадок , Кайден запропонував сідати та їхати , тримаючи зброю напоготові на випадок зустрічі ще з якимись потворами .
- Давайте поїдемо на ту заправку . Заправник явно щось знає про це місце . - запропонував Алекс .
- Погнали . А то ще хтось тут з'явиться .
Вся компанія сіла у легковики та поїхала назад , нарощуючи швидкість . У дзеркало заднього виду свого автомобіля Белла побачила того самого незнайомця в каптурі , але вже не одного , а у супроводі ще декількох таких як він . Вони стали у коло , взялися за руки і явно почали щось разом співати або читати якісь мантри або закляття . А вже за мить з усіх кутків міста почали виходити такі ж монстри , як той якого застрелив Кайден . Один із людей в каптурах рукою вказав на автівки які стрімголов неслись із Рейнвілля і монстри зі скаженою швидкістю побігли за ними .
- Сука , я вам зараз . - Метт пересмикнув затвор та націлився у почвару , яка вже майже наздогнала машину . Щойно монстр наблизився ще ближче як половина обойми була висаджена йому прямо в морду . Але в ту ж мить на їхню машину з Беллою зі страшним гуркотом застрибнуло прямо на дах іще одне страховидло . Ще й з такою силою що машина аж провалилася практично до землі і не могла вже їхати . Белла репетувала як скажена , Метт палив з пістолета прямо в дах , але набої скоро закінчились . Але тут прогримів постріл з дробовика і молоді люди побачили Алекса .
- Давайте до нас , бігом ! - Алекс допоміг Беллі та Метту вилізти з автівки поки Кайден , Саманта і Стейсі прикривали їх тримаючи моссберг та глоки напоготові , щоб стріляти в інших монстрів які бігли в їхню сторону . Благо добігти вони не встигли - молоді люди сіли в машину Кайдена та на шаленій швидкості поїхали з цього проклятого місця . Монстри переслідували їх аж до самої межі Рейнвілля , але біля таблички чомусь зупинились
- Може ви нам розкажете про той сраний Рейнвілль ?! - спитав Алекс у заправника , п'ючи каву з паперової склянки .
- Ну ви вже зрозуміли чому звідти мало хто повертається . - почав заправник .
- Так . І скоро ми самі в дурці опинимось після побаченого ... - подумала вголос Саманта .
- Я розкажу вам усе що знаю . Колись там жило якесь індіанське плем'я . Вони вклонялись якомусь чи то богу чи то демону я сам точно не знаю . Вони просили його посилати дощ для їхніх посівів а взамін приносили йому людські жертви . Але потім прибули конкістадори та перебили тих індіанців , а тих кого не вбили або продали в рабство або ж обернули в християнство . Але останні своє божество не забули і почали таємно від священиків проповідувати культ своїх предків . Так у місті виникло одночасно дві релігії .
- А потім що ?
- А потім культисти почали викликати свого бога та його слуг , яких ви там бачили . Вони хотіли знищити всіх християн у місті , а потім і в інших краях . Ті демонічні потвори почали нападати на людей , і врешті-решт мешканці просто покинули місто і постаралися забути все що з ним пов'язано . Але чутки все-таки проскочують іноді . Вам ще пощастило що ви самого індіанського демона не побачили - від нього стволами та дробовиками не відіб'єшся . Моя вам порада - збудьте все що там було .
Після цього інциденту молоді люди вирішили знайти собі інше хобі , менш небезпечне . Зі сталкінгом було покінчено . Розповідати про пережите вони не наважились - ніхто не повірить . А Рейнвілль і досі стоїть , ховаючи свої страшні таємниці під покровом загадкового та моторошного туману ...
