Над селом уже вечоріло . Хоча було літо , Рекс не дуже любив лежали на землі , а не в своїй улюбленій будці , яку йому своїми руками збудував його господар , який нині знову боронив Україну - так само як і в далекому 2014-му , коли він привіз його та Кінга з Донбасу . Кінг - кіт , який як у відомій приказці гуляв сам по собі , на диво добре ладнав з Рексом . Дивуватись не було чому - вони ще малечею , будучи покинутими та нікому не потрібними , голодні та холодні прибились на позиції наших захисників . І як не дивно - не прогадали . Бійці десантно-штурмових військ України виявились людьми - на відміну від росіян та сепарів , які як потім показала практика в буквальному сенсі готують барбекю з домашніх улюбленців - і прихистили нещасних тваринок , розділивши з ними свою їжу та бліндажі . Кінг та Рекс були не єдиними тваринами , які прибились до наших бійців у зоні бойових дій . І коли настав час ротації то хлопці стали забирати звірят до себе в домівки . “Це не тварини це бойові товариші.” - думали хлопці , везучи котів , собак а іноді і їжаків додому в інші регіони , які не бачили війни на той момент і близько . Рекс та Кінг уже на той момент і життя свого не уявляли один без одного і без свого рятівника . І тоді ж ,у потязі вони вперше йому віддячили за все добро яке він їм зробив - не дали обчистити його рюкзак крадію , який працював у поїздах , обкрадаючи сплячих пасажирів . Рекс у буквальному сенсі тоді зловив його за руку а Кінг ледь не здер з нього скальп . Зараз же кіт і пес згадували цей випадок із певною ностальгією .
- І хто , дивлячись на нас скаже що кішка з собакою вороги навіки ? - сказав Рекс Кінгу коли кіт перестрибнувши через паркан підійшов до нього . Благо , господиня вже лягла спати , діти ще раніше , тож ніхто з людей їхню розмову не міг почути .
- Та отож . Та й що нам ділити з тобою ? - відповів Кінг , сівши та обгорнувшись хвостиком біля свого кудлатого друга . - Врешті-решт одну роботу робимо .
- Згоден . Тільки й того , що я захищаю дім від крадіїв та інших зловмисників а ти від ворогів невидимих .
- Так . У буквальному сенсі я боєць невидимого фронту .
- До речі , як обстановка на цьому самому фронті ? - спитав у друга Рекс .
- Враховуючи специфіку цього місця , де стоїть цей приватний сектор у якому ми з тобою живемо то поки що було тихо .
- Ну так , зазвичай на місцях , де були поховання , а потім там збудували житлові будинки , привиди похованих не дають спокою живим . Добре , що ці двоногі не знають про це .
- За всіх не кажи . Старі знають , просто не хочуть уже нікуди переїздити зі звичних їм місць .
- Так , благо наші двоногі не в курсі - вони ж тут не так і давно живуть .
- Ну так й не треба їм про це знати .
- Так , Рексе . Добре , ти мабуть відпочивай , а я піду патрулювати вулицю . До мене дійшли чутки , що тут можуть з'явитися люди-тіні . - відповів Кінг і повільно пішов з двору приватного будинку . Будинок був одноповерховий , але доволі пристойний - ремонт ззовні та зсередини , сучасні меблі , непогані клумби надворі . Правда , привидам та іншій нечисті все це було байдуже - вони хотіли якомога більше шкоди завдати людям , які жили на цій території . А Кінг , як і інші коти виконував надважливу задачу - захищав людей від нечистої сили . Люди лише припускають що коти це містичні тварини , які відчувають щось потойбічне , а самі коти чудово про це знають і усвідомлюють , що матінка-природа наділила їх не лише великою силою , а й великим обов'язком - боронити людей від тих ворогів , яких неможливо здолати звичайною зброєю . "Якби ж іще люди цінували те , що ми для них робимо і ніколи нас не ображали." - думав про себе Кінг , видивляючись своїми магічними очима потенційну загрозу . Але поки що її не було , принаймні на його вулиці . "Зайти б оце до Селени чи що?" - думав Кінг про сусідську кішку . Але потім згадав що Селена хворіє і знаходиться на лікуванні у ветклініці . "Хай видужує." - думав Кінг , повертаючись у бік свого будинку . Але йому довелося прискоритись і перейти на біг коли він почув протяжне виття Рекса , яке за ним підхопили собаки з інших дворів .
- Сука , якого хріна ? - сказала обуреним тоном господиня , визирнувши за двері щоб пригримнути на Рекса , який розбудив її своїм виттям , схожим на сирену повітряної тривоги . Жінка не бачила що з її двору вже в будинок проникла темна істота , віддалено схожа на людину , але очі якої палали моторошним та неприроднім світлом . Істота проникла в будинок коли ще всі спали під виглядом чорного диму , а уже в кімнаті дітей почала набувати більш чітких обрисів . Діти спали і ніяк не відреагували на появу нічного гостя , їхня мама теж уже лягла спати , перед сном вчергове помолившись за чоловіка , який наразі хоробро боронив її , дітей та всіх нас від рашистів десь на півдні країни . Саме завдяки йому та його бойовим товаришам вона , діти та взагалі їхнє місто не бачить жахіть окупації . Саме завдяки йому вони всі спокійно сплять . Правда , жінка не бачила моторошного тіньовика , який уже майже набув своєї форми та схилявся над її дітьми . А поринувши в сон , жінка не чула як у спеціально зроблемі маленькі дверцята забіг у будинок Кінг , який одразу кинувся рятувати дітей від страшної істоти ,яка вже тягла до них свої примарні руки . Але монстр не передбачав що в його руки вчепиться з неймовірною люттю кіт , який дуже вчасно тут з'явився і не дав йому здійснити лихе по відношенню до дітей . Людина-тінь закричала і відкинула Кінга , гепнувши його об письмовий стіл . Кінг упав зі столу на підлогу , йому зверху на голову впали речі дітей .
- Не на того напав , паскудо . - сказав Кінг і знову кинувся на непроханого гостя . На цей раз кіт вчепився йому не в руку , а в шию , запустивши в неї свої гострі пазурі , які він встиг поточити об сусідську вишню під час патрулювання . Демон заволав намагаючись скинути з себе хвостатого захисника оселі . "Тільки би дітей не розбудити." - думав про себе кіт , роздряпуючи потвору так , що з його шию та рогатої голови вже потекла примарна кров та чуючи відчайдушний гавкіт Рекса , який сидів на ланцюгу і не міг прийти на допомогу другу , який бився з демоном , який посягнув на дітей господарів . Це був навіть не привид когось із похованих тут у давні часи - ці привиди уже боялись і близько підходити до будинку Кінга та Рекса , за виключенням деяких , хто не робив шкоди людям і хто тепло ставився до тварин . З такими Кінг частенько спілкувався , дивлячись на них і балакаючи подумки . Люди завжди дивувались , бачачи в такі моменти свого хвостатого улюбленця і не розуміючи , що він видивляється . Зараз же вони не бачили і не чули того бою , який відбувався між котом та демоном . Останній вже був сильно поранений , уже розумів що він не виграє битву проти Кінга і почав розчинятись у повітрі , рятуючи своє демонічне життя . "Цього ще не вистачало . Не втечеш!" - подумав Кінг і кинувся наздоганяти ворога , гупаючи лапами під час бігу . Накинувшись на демона , тіло якого вже було у вигляді диму , невидимого для людських очей , кіт гарчав та шматував тіньовика , який намагався задушити тварину . На щастя йому це не вдалося і Кінг вийшов переможцем з цієї битви - як завжди . Від ударів тіло нило і перед очима були іскри ,але він залишився живий і це головне .
- Кінг , якого хріна ? - пролунав голос господині , яка вийшла в коридор на шум бою . - Чого тобі оце не йметься ? Сам не спиш та іншим не даєш ... - сонним голосом сказала жінка .
- Мамо , що там ? - пролунав голос дочки , в той час коли її брат на сусідньому ліжку лише трохи підвівся і не встиг нічого сказати .
- Все нормально . Кінг влаштував нічний тигидик .
- Ясно ... - діти знову лягли спати , а кіт пішов у кімнату до господині , ліг на ліжко поруч із нею , згорнувся клубочком та поринув у сон . "Маю на це право. Але з тебе вранці велика рибина за те що врятував твоїх малих , жалюгідна двонога." - думав кіт , поринувши в сон . Подумки він та Рекс , який уже заспокоївся та теж спав , з'явились у голові свого господаря , який теж зараз тримав оборону на передовій .
- Ну що , двоногий . - сказав Кінг .- Ми щойно обоє врятували твоїх малих . Вони нічого не бачили і не чули . Ні того , що тут відбувається , ні того демона , який намагався їх задушити уві сні . Зараз ми подумки з тобою і захищаємо тебе .
- Дякую , хлопці ... - подумки відповів улюбленцям господар . - Така вже наша робота - захищати і бачити те , чого краще не бачити нашим близьким ...
