Робочий день у Японії вже добіг кінця і робітники та офісні трудяги вже розійшлися хто куди - хто додому , хто в готелі-капсули а хто разом із колегами в клуби та бари - розслабитись після напруженого робочого дня . Благо в місті Саппоро місць де можна це зробити повно - як і в будь-якому великому місті в Японії . І от Кунгоро , Мурано , Такахіро , Ямато , Мізукі та Касумі зайшли в нічний клуб , який знаходився в сусідньому кварталі поруч із офісом компанії , де вони працювали . ІТ-фахівці всюди заробляли добре і Японія не була виключенням , а отже могли собі дозволити відпочинок перед кожними вихідними . Та й до кароші себе доводити теж не хотілось - після того , як це нещастя сталось із їхнім колегою Акіхіро керівництво саме наполягало на тому щоб працівники не перенапружувались через великий об'єм роботи та достатньо відпочивали . Навіть найняли людину , в обов'язки якої входило якраз розганяти весь офісний планктон по домівках . Але коли цей працівник перейшов на іншу посаду то за це став відповідати Такахіро , який давно вже знайшов спільну мову з колегами та не пропускав можливості потусити з ними .
- Народ , а ніхто не хоче перед клубом подивитись на льодову виставку ? - спитала Мізукі .
- Мізукі , до неї далеченько , та й ми вже майже прийшли . - відповів Такахіро - Давай уже завтра .
- Ну добре . - трохи розчаровано відповіла дівчина , яка дуже любила щорічну виставку скульптур із криги , яку проводили у Саппоро . Але Такахіро був правий - виставка була далеко , а до клубу , де було тепло та гамірно вони вже майже дійшли .
Зайшовши в клуб та знявши верхній одяг , молоді ІТ-шники попрямували до улюбленої зали , де окрім місць для відпочинку були також гральні автомати патінко , до яких у Кунгоро була слабкість . Хлопець одразу пішов грати , в той час як його колеги розмістилися в затишному кутку і одразу зробили замовлення офіціантці Сатомі . Сатомі вже не перший день працювала в цьому клубі і знала працівників ІТ-компанії , офіс якої був недалеко від клубу і яка частенько замовляла приміщення клубу для корпоративів . Дівчина мала неприховану симпатію до Кунгоро , але поки що хлопець не відповідав їй видимою взаємністю . Правда , в душі Сатомі ще жевріла надія що Кунгоро таки гляне на неї . І цього разу їй пощастило і пощастило в усіх сенсах - Кунгоро на патінко виграв пляшечку жіночого парфуму і не розгубившись вирішив підійти до дівчини та подарувати його Сатомі , яка вже просто не знала як бути з цим хлопцем який реально їй подобався . І ось тут сталось диво - вона почула як її гукнув Кунгоро . Підійшовши до хлопця , вона отримала подарунок та трохи компліментів на свою адресу . Комплементів було небагато , але що поробиш - японські чоловіки на компліменти не дуже щедрі . Але Сатомі і на тому була рада .
- Подруго , вітаю . - сказала колезі Юкі - інші офіціантка , яка дружила із Сатомі . Юкі якраз була поруч і обслуговувала сусідній столик поруч із ІТ-шниками . Сатомі уже хотіла поговорити з новим кавалером про те щоб зайти в цей клуб у її вихідний , але тут у всьому клубі раптово зникло світло . Працівники та відвідувачі опинились у суцільній темряві . Дехто , включно з Юкі , Мурано та іншими пішов до вікна щоб подивитись чи є світло в інших будівлях . Але побачити цього ніхто не зміг , рівно як і самих будівель було не видно . Все затягло туманом або чимось схожим на туман . Це здивувало всіх , хто був присутній у клубі , адже за прогнозом погоди туману аж ніяк не передбачалось . Але це нікого не збентежило - врешті-рет чи вперше синоптики помилились ? Світло явно зникло як мінімум по всій вулиці , а значить його невідомо коли відновлять . Тож відвідувачі та працівники закладу почали в темряві шукати свої речі , підсвічуючи телефонами та потроху виходити на вулицю . Першими вийшли Мурано , Такахіро , Мізукі , Кунгоро та Касумі . Ямато вирішив почекати Кунгоро , який у свою чергу чекав Сатомі та Юкі . Але щойно молоді люди вийшли на вулицю як одразу почули підозрілі звуки . Глянувши туди , вони крiзь щільний туман намагались побачити хто або що видає звуки . В тумані важко було роздивитись , але було очевидно що в сторону людей наближається якась велика істота . Відвідувачі клубу стояли заціпенілі від подиву та страху .
- Що тут ? - почули вони голос Кунгоро , який вийшов у супроводі Сатомі та її подруги Юкі . Але відповідати на питання колеги не довелось , адже відповідь уже наблизилась достатньо щоб можна було роздивитися хоча би обриси . Це була істота , схожа на цутігумо - велетенського павука - йокая про якого всі вони чули казки в дитинстві . Вони повірити не могли в те , що бачать , але випробовувати долі не хотіли тому кинулись тікати назад до клубу .
- Ховайтесь ! - кричали молоді люди іншим відвідувачам , які також встигли вийти із закладу . - Ховайтесь ! Там цутігумо !
- Ви що , наркотою закинулись ? Йокаї існують лише в казках . - сказала одна дівчина і пішла разом зі своїми друзями та подругами направо . Інші стояли і не йшли ні туди ні сюди . Але коли вони побачили велетенського павука , який прямує до клубу , то одразу кинулись всередину і закрили двері . Цутігумо одразу стямив хто є легшою здобиччю і одразу побіг в бік тих , хто не послухав слів ІТ-шників і пішов в інший бік . А вже за хвилину якщо не менше з-за рогу будівлі почали лунати перелякані верески та рик монстра . Один хлопець вибіг і попрямував стрімголов до клубу , але цутігумо його наздогнав і прямо на очах відвідувачів та працівників розірвав та зжер . Коли тіло нещасного повністю зникло в пащі йокая , в будівлі клубу стало чутно тихі схлипування та крики жаху водночас . Але згодом павук зник , натомість у вікно вдарилося щось велике . Кунгоро , Мурано і Такахіро , набравшись хоробрості вирішили глянути хто або що там . Від побаченого вони сторопіти ще більше , ніж від павука - у вікно намагався пробитись тенгу , схожий на ворона . На щастя , скло виявилось достатньо міцним , тому зусилля людини-ворона не принесли успіху і йокай полетів геть .
- Ну і що робити ? - спитала Юкі . Її питання було адресоване одночасно всім і нікому , адже вона не чекала відповіді на це питання - сказала його просто щоб порушити моторошну тишу , яка панувала в приміщенні .
- М-Мабуть треба викликати поліцію ... - пролунав голос із натовпу . Декілька людей почали набирати номер поліції , але у всіх як на зло не працював зв'язок . Це лякало ще більше .
- Ви як знаєте , а я пішов геть звідси . - сказав один чоловік у натовпі .
- Ти хочеш щоб тебе роздерли ці потвори ?
- Я не боюсь . Мені як члену якудзи не личить боятись . - чоловік дістав з-за пазухи пістолет і окинув суворим поглядом усіх присутніх . Ніхто не наважився щось йому сказати адже як відомо з якудзою краще не жартувати . Бандит вийшов з пістолетом і одразу ж , як тільки він пройшов десять метрів його одразу схопили тенгу та понесли вгору . Якудза намагався відстрілюватись , але пістолет після пари пострілів упав на землю , а самого чоловіка тенгу понесли невідомо куди .
- Слухайте . - почав Кунгоро , звертаючись до своїх колег , а також до дівчат-офіціанток які були поруч . - Рано чи пізно ці монстри сюди прорвуться . Тенгу може і не змогли пробити скло , але невідомо ще хто там далі . Пошукайте по будівлі чим можна озброїтись , а я швидко збігаю на вулицю та пошукаю пістолет того бандита .
- Ти здурів ? - вигукнув Ямато . - Там тенгу та цутігумо і ще невідомо хто.
- Я швидко . Пістолет явно тут поруч . Ямато , підстрахуй - прослідкуй щоб двері були відкриті . Якщо за 5 хвилин не повернусь - тоді мене шукати марно .
- Ти псих .
- Знаю . -0 після цього Кунгоро пішов на вулицю шукати в суцільному тумані пістолет . Він не знав де саме його шукати, не знав взагалі нічого про те що тут відбувається але іншого варіанту як діяти просто не було . Кунгоро врубив ліхтарик на телефоні , сподіваючись , що він зможе світити крізь туман . На щастя , пістолет він знайшов , але знайшов і те , чого він найменше за все хотів би знайти - в тумані показались обриси різних істот - з одного боку цутігумо , і вже не один , а з іншого боку наближався велетень-гуманоїд . Очы його палали вогнем , а від кроків здригалася земля і навіть асфальт взявся невеликими тріщинами . . З інших вулиць також рушили такі гуманоїди , один із яких схопив ліхтарний стовп і озброївся ним як палицею . Один із велетнів видав моторошний рик після якого цутігумо стрімголов побігли в бік Кунгоро . Хлопець почав стріляти в них з пістолета , але марно - для гігантських павуків це було на рівні комариних укусів . Цутігумо та велетні наближались і хлопець побіг назад до клубу .
- Я вже думав ти не повернешся . - сказав Ямато , запускаючи Кунгоро назад у будівлю . Але вже за хвилину скло вилетіло зі страшним тріском і на перший поверх заліг один из тих гуманоїдів - той самий , який виламав ліхтарний стовп . Імпровізовану зброю велетень одразу викинув і постав перед ошелешеними людьми . Істота була схожа на оні - демона-людожера із японських казок . І судячи з того , що відбулося далі , це оні і був - він одразу почав хапати та кидати в свою пащу людей . Нещасні волали , але рятувати їх було вже пізно . Мурано , який повернувся з вогнегасником у руках в якості зброї одразу випустив потік піни в пику монстра . Оні заволав , намагаючись протерти свої демонічні очі , а люди одразу побігли нагору . Забігши туди , люди почали зносити все чим так або інакше можна було загородити прохід .
- Дівчата , тут є запасний вихід на екстрені випадки ? - звернулась Касумі до Сатомі та Юкі .
- Є , але ж ви самі бачили - ці потвори всюди . І перший поверх вони зайняли .
- А ви помітили , - пролунав голос одного хлопця . - що всі ці істоти один в один виглядають як демони . Ще й туман ...
- До чого ти хилиш ?
- Схоже , що відкрились ворота Дзігоку . Спочатку туман , тепер нашестя демонів .
- Кінець світу ?
- Можливо .
- Знаєте , я чув казки про те , що коли оні починали нападати на поселення , то їм пропонували жертву з певною періодичністю ,а демон не знищував усе поселення . Може зараз варто їм принести жертву ?
- Ага . Тебе і принесемо .
- Краще того придурка , який спровокував оні . Якби він туди не поперся то може оні б нас і не помітив .
- Згоден . От хай тепер і віддувається .
- Навіть не думайте суки ... - Кунгоро уже дістав пістолет убитого якудзи , його ж колеги теж приготувались до бою .
- Ти це заслужив . - крикнула якась жінка . - Я не вірю в ці байки про демонів , але саме через те що ти пішов зайвий ра на вулицю ці тварюки тебе помітили , а значить і всіх нас ! Тож отримай по заслугах сволото ! - в натовпі після цих слів почулось кілька схвальних вигуків . Інші люди приєднались до колег Кунгоро і сказали що не можна нікого приносити в жертву , а йокаї все одно пробилися би рано чи пізно . Але більшість просто мовчала , не знаючи хто тут правий і чи є взагалі тут хтось хто правий . Але тут суперечка , яка ось-ось могла перерости в стрілянину та бійню перервалась появою того самого оні який пробився в будівлю клубу та кількох інугамі - людей-собак . Інугамі почали кидатись на людей , розриваючи їх на шматки , які одразу відправлялись у велетенську бездонну пащу оні . Інугамі теж перепадало трохи , але оні був явно головний тут . Тікати від нечисті було марно і лишалось лише битись . Кунгоро одразу висадив усі кулі в тіло найближчого інугамі , який на диво впав мертвий . Колеги хлопця почали кидатись на монстрів з лютим криком - Мурано знову атакував вогнегасником , інші били істот стільцями та кухонними приладами , слухаючи демонічні верески потвор . Але якщо з інугами можна було таким чином битися то проти оні шансів майже не було . Правда у Такахіро виникла одна ідея :
- Мурано ти можеш йому знову бризнути в пику ?
- Спробую . А ти що задумав ?
- Побачиш . Дій за моєю командою .
- Добре . - після чого Такахіро почав повзти тримаючи в зубах великий кухонний ніж . Як тільки Такахіро вигукнув Банзай то Мурано випустив новий потік піни в пику оні , а Такахіро одразу зістрибнув з балкончика і потрапив прямо на шию оні . Одразу ніж був встромлений в одне , а потім і в інше око демона . Такахіро з диким вереском намагався залізти якомога глибше в його роззявлену пащу і завдати там побільше пошкоджень , адже шкіра в оні була ледь не дубова . Але тут пролунав звук вибуху і Такахіро гепнувся на підлогу , зламавши ногу при падінні . Хлопець побачив як оні розірвало навпіл , а в приміщенні були бійці Сил оборони Японії .
- Іти можеш ? - спитав офіцер у Такахіро , але побачивши відкритий перелом ноги то стало ясно що ні . Наказавши двом підлеглим принести ноші , офіцер сказав :
- Термінова евакуація . Наказ уряду .
- А що відбувається ?
- Вторгнення з Північної Кореї . - офіцер сам ледь не засміявся коли озвучив офіційну версію . Але сперечань він не почув - нещасним уже байдуже було все , вони раділи будь-якому порятунку . Невдовзі мешканці Саппоро були евакуйовані - залишилось буквально тисяч десять із кількох мільйонів містян . Всіх інших або роздерли монстри , або взагалі зникли . Чим був той туман досі невідомо , всі матеріали були засекречені . Лише потім мешканці Саппоро переказували несміливі чутки що крім Сил оборони в місто ще не раз приїздили дослідники аномалій , яких у народі почали називати членами Фонду SCP . Але ж цього фонду не існує . Мабуть ...
